Н
П
У
Інститут розвитку дитини
"Дитинство: крок у майбутнє" . Підсумки акції
Я подолаю свій страх!
Мета виявити основні фактори страху у дитини та допомогти їх подолати.
Страх – емоційна реакція на реальну або удавану небезпеку, що виникає на ґрунті інстинкту самозахисту, самозбереження. Однак значно більше поширені так звані наявні дитячі страхи. Їх джерело дорослі, котрі оточують дитину і які з надмірною наполегливістю та емоційністю вказують на небезпеку.
Проблема Доньку моєї подруги звуть Анюта їй 4 років, вона весела, розумна, емоційна, добра, любить малювати та співати, танцювати. Але останнім часом дитина відмовляється лягати спати без світла. Коли мама намагалася про це з нею говорити вона починала плакати і мама звичайно більш цієї теми не піднімала,щоб у дитини не було істерики. Тепер продовжують спати при світлі і надіються лише на тещо, що це зміниться протягом певного часу. Але як це явище вплине на психіку дитини та подальше життя ???
Подолання Ми з Анею добре дружимо, оскільки я її хрещена мати,ми досить часто гуляємо разом, граємось, малюємо….Коли я розмовляла з подругою вона розказала мені про дану проблему, що трапилася в її сім`ї, от я їй вирішила допомогти.
Ідея погратися в «Хованки» Ані дуже сподобалася, навіть мама зіставила нам компанію.
Гра «Хованки» дозволяє зняти страхи темряви. Завчасно визначте місця, де ховатися не можна. Потім вимкніть світло, залиште тільки нічник. Ведучий обходить квартиру із жартівливими погрозами на адресу тих, хто ховається. А ті, в свою чергу, сидять у темряві й намагаються нічим себе не виказувати. Краще, коли дитина відразу стає ведучим, це дозволяє їй подолати страх нерішучості. Гарних результатів можна досягти, коли ведучі дорослі «здаються», так і не знайшовши дитину, яка заховалась.
Пізніше я сіла навпроти дитини і задала декілька запитань, у на вийшов, так би мовити діалог
- Ну ,що як гра, тобі сподобалось?
- Так пізніше можна ще пограти.
- Ти знаєш Аню я тепер нічого не боюся?
Вона почала сміятися, мовивши:
- Ти ж вже доросла, що ти можеш боятися?
- Боялася темряви, а от погралася з Вами в «Хованки» і побачила що в темряві зовсім не страшно.
Пізніше я запропонувала намалювати разом темряву, Анін малюнок відрізнявся від мого тим, що вона в темряві намалювала ще й зірочки та місяць, я звичайно здивувалася чому це вона так уявляє темряву, а вона відповіла:
- Хай і темрява гарнішою буде .
Ось так ми добре розважились і вирішили поставлену мету.
Кілька порад , котрі допоможуть вам зменшити ризик розвитку страхів у вашої дитини.
1. Період вагітності – не кращий час для вирішення питання про доцільність народження дитини, для складання екзаменів, дипломних робіт, з’ясування стосунків.
2. Пам’ятайте, що тв. першу чергу ви – не керівний працівник, не ділова жінка, а мама. Будьте суворою, рішучою та принциповою на роботі, а вдома – ніжною, люблячою, турботливою, уважною.
3. Дитина не повинна відчувати себе ні «попелюшкою», ні «кумиром сім`ї», краще вибрати щось середнє.
4. Дозволяйте дитині якомога більше гратися, бігати, гуляти, запрошувати в гості своїх друзів – однолітків.
5. Не лякайте дитину вовками, міліціями, лікарями…Адже дитина всерйоз сприймає те, що нам здається незначним або не реальним.
6. Приділяйте більше часу малюванню.
7. Грайтесь всією сім`єю.
8. Сприймайте свою дитину такою , якою вона є. Не порівнюйте її з іншими дітьми.
9. Любіть свою дитину. Не забувайте про необхідність фізичного контакту з нею.
10. Нехай ваша дитина буде рівноправним членом сім`ї зі своїми правами та обов’язками.
11. Будьте своїй дитині справжнім другом.
На щастя, більшість дитячих страхів зумовлені віковими особливостями і з часом проходять. Але саме батьки повинні постаратися, аби ці страхи стали хворобливо причепливими і не збереглися на тривалий час.
Студентка ІРД
групи 25 ДШЛ
Мамчиць Ю.
Страх – емоційна реакція на реальну або удавану небезпеку, що виникає на ґрунті інстинкту самозахисту, самозбереження. Однак значно більше поширені так звані наявні дитячі страхи. Їх джерело дорослі, котрі оточують дитину і які з надмірною наполегливістю та емоційністю вказують на небезпеку.
Проблема Доньку моєї подруги звуть Анюта їй 4 років, вона весела, розумна, емоційна, добра, любить малювати та співати, танцювати. Але останнім часом дитина відмовляється лягати спати без світла. Коли мама намагалася про це з нею говорити вона починала плакати і мама звичайно більш цієї теми не піднімала,щоб у дитини не було істерики. Тепер продовжують спати при світлі і надіються лише на тещо, що це зміниться протягом певного часу. Але як це явище вплине на психіку дитини та подальше життя ???
Подолання Ми з Анею добре дружимо, оскільки я її хрещена мати,ми досить часто гуляємо разом, граємось, малюємо….Коли я розмовляла з подругою вона розказала мені про дану проблему, що трапилася в її сім`ї, от я їй вирішила допомогти.
Ідея погратися в «Хованки» Ані дуже сподобалася, навіть мама зіставила нам компанію.
Гра «Хованки» дозволяє зняти страхи темряви. Завчасно визначте місця, де ховатися не можна. Потім вимкніть світло, залиште тільки нічник. Ведучий обходить квартиру із жартівливими погрозами на адресу тих, хто ховається. А ті, в свою чергу, сидять у темряві й намагаються нічим себе не виказувати. Краще, коли дитина відразу стає ведучим, це дозволяє їй подолати страх нерішучості. Гарних результатів можна досягти, коли ведучі дорослі «здаються», так і не знайшовши дитину, яка заховалась.
Пізніше я сіла навпроти дитини і задала декілька запитань, у на вийшов, так би мовити діалог
- Ну ,що як гра, тобі сподобалось?
- Так пізніше можна ще пограти.
- Ти знаєш Аню я тепер нічого не боюся?
Вона почала сміятися, мовивши:
- Ти ж вже доросла, що ти можеш боятися?
- Боялася темряви, а от погралася з Вами в «Хованки» і побачила що в темряві зовсім не страшно.
Пізніше я запропонувала намалювати разом темряву, Анін малюнок відрізнявся від мого тим, що вона в темряві намалювала ще й зірочки та місяць, я звичайно здивувалася чому це вона так уявляє темряву, а вона відповіла:
- Хай і темрява гарнішою буде .
Ось так ми добре розважились і вирішили поставлену мету.
Кілька порад , котрі допоможуть вам зменшити ризик розвитку страхів у вашої дитини.
1. Період вагітності – не кращий час для вирішення питання про доцільність народження дитини, для складання екзаменів, дипломних робіт, з’ясування стосунків.
2. Пам’ятайте, що тв. першу чергу ви – не керівний працівник, не ділова жінка, а мама. Будьте суворою, рішучою та принциповою на роботі, а вдома – ніжною, люблячою, турботливою, уважною.
3. Дитина не повинна відчувати себе ні «попелюшкою», ні «кумиром сім`ї», краще вибрати щось середнє.
4. Дозволяйте дитині якомога більше гратися, бігати, гуляти, запрошувати в гості своїх друзів – однолітків.
5. Не лякайте дитину вовками, міліціями, лікарями…Адже дитина всерйоз сприймає те, що нам здається незначним або не реальним.
6. Приділяйте більше часу малюванню.
7. Грайтесь всією сім`єю.
8. Сприймайте свою дитину такою , якою вона є. Не порівнюйте її з іншими дітьми.
9. Любіть свою дитину. Не забувайте про необхідність фізичного контакту з нею.
10. Нехай ваша дитина буде рівноправним членом сім`ї зі своїми правами та обов’язками.
11. Будьте своїй дитині справжнім другом.
На щастя, більшість дитячих страхів зумовлені віковими особливостями і з часом проходять. Але саме батьки повинні постаратися, аби ці страхи стали хворобливо причепливими і не збереглися на тривалий час.
Студентка ІРД
групи 25 ДШЛ
Мамчиць Ю.
