Н
П
У
Інститут розвитку дитини
Рубрика: "Школи педагогічного диспуту"
Тема рубрики: "Актуальні проблеми виховання дитини"(думки студентів)
Луцюк Наталія Михайлівна 45групаЛідер
Це раніше, років 20 – 30 тому, вважалося, що дитину потрібно виховувати в строгості й слухняності. Дорослі намагалися прищепити дітям скромність, делікатність, стриманість.
Сьогодні змінилося наше життя, змінилися економічні умови. Приказка: „ скромність прикрашає того, кого немає більше чим прикрасить” міцно ввійшла в наше життя.
Майже всі батьки говорячи про те, якою б вони хотіли бачити свою дитину в майбутньому, називають такі якості, як самостійність, уміння відстоювати свою точку зору, висока самооцінка. Всі чудово розуміють, що ці якості – невід’ємні елементи життєвого успіху. Адже ніхто не хоче поганого майбутнього для своєї дитини. Але чомусь батьки замислюються про те, який характер їхньої дитини, яке місце вона займає в дитячому колективі тоді, коли дитина стає підлітком. Але ж лідерські якості формуються в наймолодшому дитячому віці.
Прагнення лідирувати –один з виявів егоцентризму, з яким народжуються всі здорові діти.
Завдання дорослих – допомогти дітям знайти делікатний баланс, коли самооцінка і самоповага стають важливими складовими їх емоційного настрою, але не заглушають здорової самокритики та прагнення до вдосконалення. Задатки лідера в дитини потрібно культивувати з дитинства – хвалити за успіхи, підбадьорювати, коли на шляху зустрічаються перешкоди, підтримувати в моменти невдач і виявляти довіру, дозволяючи дитині практикувати нові уміння і навички.
Саме вдома відбувається перші і дуже важливі перемоги та поразки дитини. Саме тоді формується батьками її здатність переконувати та викликати замилування, уміння зазнавати поразки або отримати гірку звістку з достоїнством. Отже, батьки повинні не тільки насолоджуватися разом із дитиною її перемогами, але і навчити її програвати, не відчуваючи при цьому трагічного провалу, або ганебної поразки.
Якщо батьки драматизують кожен дитячий промах або невдачу, то в дитини є всі шанси вирости невпевненою у собі, тривожною, недовірливою. Перш ніж щось зробити, такі діти спочатку дивляться на дорослого, і, лише отримавши підтвердження, що все правильно, продовжують роботу.
Ніколи не треба говорити дитині: „ що за дурницю ти говориш?” Потрібно використовувати змагання, щоб виховати лідера „Хто скоріше з’їсть кашу?.. – ці ігри гарні з однолітками, тому що стосунки у середині родини й так обтяжені сильними почуттями: ревнощами, заздрістю... Не сваріть того, хто програв. Часто діти за негласної підтримки дорослих починають глузувати з того, хто не прийшов першим.
Дитину – лідера легко побачити в дитячому колективі. Вона товариська, усмішлива. Саме до неї прислухаються інші діти. вона – головний ідеолог дитячих ігор і забав. Поки дитина ще мала, вона цього не розуміє. Але коли вона дорослішає, то бачить, що їй легко наполягти на своєму, змусити інших прислухатися до своєї думки. І отут є велика небезпека, що дитина стане справжнім маніпулятором. Саме в цей момент важливо пояснити їй, що бути лідером – велика відповідальність, і що саме лідер відповідає за тих, хто за ним іде.
Виховуючи лідера, не треба перестаратися. Самоповага зовсім не заперечує повагу інших. Справжній лідер – той, хто зможе допомогти, не принизити оточуючих.
Сьогодні змінилося наше життя, змінилися економічні умови. Приказка: „ скромність прикрашає того, кого немає більше чим прикрасить” міцно ввійшла в наше життя.
Майже всі батьки говорячи про те, якою б вони хотіли бачити свою дитину в майбутньому, називають такі якості, як самостійність, уміння відстоювати свою точку зору, висока самооцінка. Всі чудово розуміють, що ці якості – невід’ємні елементи життєвого успіху. Адже ніхто не хоче поганого майбутнього для своєї дитини. Але чомусь батьки замислюються про те, який характер їхньої дитини, яке місце вона займає в дитячому колективі тоді, коли дитина стає підлітком. Але ж лідерські якості формуються в наймолодшому дитячому віці.
Прагнення лідирувати –один з виявів егоцентризму, з яким народжуються всі здорові діти.
Завдання дорослих – допомогти дітям знайти делікатний баланс, коли самооцінка і самоповага стають важливими складовими їх емоційного настрою, але не заглушають здорової самокритики та прагнення до вдосконалення. Задатки лідера в дитини потрібно культивувати з дитинства – хвалити за успіхи, підбадьорювати, коли на шляху зустрічаються перешкоди, підтримувати в моменти невдач і виявляти довіру, дозволяючи дитині практикувати нові уміння і навички.
Саме вдома відбувається перші і дуже важливі перемоги та поразки дитини. Саме тоді формується батьками її здатність переконувати та викликати замилування, уміння зазнавати поразки або отримати гірку звістку з достоїнством. Отже, батьки повинні не тільки насолоджуватися разом із дитиною її перемогами, але і навчити її програвати, не відчуваючи при цьому трагічного провалу, або ганебної поразки.
Якщо батьки драматизують кожен дитячий промах або невдачу, то в дитини є всі шанси вирости невпевненою у собі, тривожною, недовірливою. Перш ніж щось зробити, такі діти спочатку дивляться на дорослого, і, лише отримавши підтвердження, що все правильно, продовжують роботу.
Ніколи не треба говорити дитині: „ що за дурницю ти говориш?” Потрібно використовувати змагання, щоб виховати лідера „Хто скоріше з’їсть кашу?.. – ці ігри гарні з однолітками, тому що стосунки у середині родини й так обтяжені сильними почуттями: ревнощами, заздрістю... Не сваріть того, хто програв. Часто діти за негласної підтримки дорослих починають глузувати з того, хто не прийшов першим.
Дитину – лідера легко побачити в дитячому колективі. Вона товариська, усмішлива. Саме до неї прислухаються інші діти. вона – головний ідеолог дитячих ігор і забав. Поки дитина ще мала, вона цього не розуміє. Але коли вона дорослішає, то бачить, що їй легко наполягти на своєму, змусити інших прислухатися до своєї думки. І отут є велика небезпека, що дитина стане справжнім маніпулятором. Саме в цей момент важливо пояснити їй, що бути лідером – велика відповідальність, і що саме лідер відповідає за тих, хто за ним іде.
Виховуючи лідера, не треба перестаратися. Самоповага зовсім не заперечує повагу інших. Справжній лідер – той, хто зможе допомогти, не принизити оточуючих.