Матеріали методичного семінару для викладачів

Метод проектів в процесі вузівського викладання

План
1. Характеристика поняття «метод проектів».
2. Види проектів, їх характеристика.
3. Основні етапи і зміст проектної роботи.

Література:
1. П'ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі: Навчально-методичний посібник для студентів та магістрантів вищої школи.
Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - 55 с.
2.  Шапран О.І. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. – Переяслав-Хмельницький: ПП «СКД», 2008. – 76 с.   

 

    Характеристика поняття «метод проектів»
    У сучасний період розвитку інформаційного суспільства в Україні істотно зростають вимоги до кваліфікації та якості підготовки фахівця, компетентного та конкурентоспроможного. Для досягнення високих результатів у навчанні студентів педагогічного вузу традиційних моделей вже недостатньо. Тому у навчальному процесі вищої школи відбувається інтенсивне впровадження нових форм навчання, перехід від методики догматичного до методики активного навчання, за якого посилюється пізнавальна діяльність студентів, розвивається інтерес до навчальних дисциплін, формуються вміння та навички застосування знань у майбутній професійній діяльності. Серед них найбільш ефективними є проблемне навчання, дослідницьке навчання, навчання на основі ігрового моделювання, навчання на основі дискусії. Однією з таких форм також є використання методу проектів. Він дозволяє отримати студенту знання, які не можна здобути при традиційних методах навчання. На сучасному етапі метод проектів в вузівській практиці не знаходить широке застосування.
    Метод проектів за своєю сутністю є особистісно орієнтованою діяльністю студента. Важливою рисою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості, позитивний запал, спрямований не лише на навчання й виховання, а й на розвиток особистості вихованця.
Метод проектів виник у 20-ті роки 20 ст. у США. Спершу його називали «методом проблем», він розвивався у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальних роботах Дж. Дьюї, В.Х. Кілпатріка, С.Т. Шацького.
    В основі педагогічної концепції Джона Дьюї, що здійснила великий вплив на американську педагогіку, лежить проект «навчання за допомогою виконання», формування у вихованця відповідних практичних навичок проектування й розв’язання життєвих проблем. Висунуті Джоном Дьюї й Уолесом X. Кілпатріком ідеї вперше повноцінно реалізовані в методі проектів. Проекти, пов'язані з інтересами учнів, були спрямовані на розвиток пізнавальної активності учнів через практичну діяльність.
    У педагогічній літературі термін “метод проектів” з'явився у працях Н.К. Крупської у 1923 році. Спочатку метод проектів називали “разові завдання”, “цільові завдання суспільно-корисного характеру” та ін. Суть цього методу полягала в тому, що у зв’язку з вивченням окремих тем навчальних курсів учні намічають проекти визначених робіт, під час виконання яких застосовуються раніше отримані ними знання. Проект чи завдання спочатку обговорювалися учителем разом з дітьми щодо його доцільності. 
     Перевагами застосування методу проектів є:
     • розвиток ініціативи;
     • привчання до планової роботи, до обліку всіх видів труднощів;
     • формування вміння розраховувати свої сили в процесі навчальних занять;
     • інтерес до самостійної роботи
   Творче переосмислення у сучасній педагогічній науці розуміння сутності методу, дозволяє запропонувати різні визначення, а саме:
Проектування – особливий тип інтелектуальної діяльності, характерною особливістю якого є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження.
Метод проектів – спосіб організації педагогічного процесу, основою якого є взаємодія педагога і вихованця між собою і навколишнім середовищем під час реалізації проекту – поетапної практичної діяльності для досягнення поставлених завдань.
Проект — це особлива форма філософії освіти, філософія мети та діяльності, результатів та досягнень актуальна та необхідна  для  вищої педагогічної школи сьогодення, тому що дає змогу поєднати ціннісно-змістовні основи культури та процес діяльнісної соціалізації майбутнього фахівця.
    Термін проект вживається в кількох значеннях:
    1) як діяльність з проектування;
    2) як матеріалізований продукт такої діяльності, який постає у вигляді розгорнутого розв’язання будь-якої проблеми матеріального, соціального, історичного, науково-дослідного характеру, яку учень визначає самостійно. Зазвичай продукт проектування реалізується у вигляді письмового документу;
    3) як особлива форма організації комунікативно-пізнавальної діяльності, як спосіб організації мовного і мовленнєвого матеріалу. У цьому значенні проект можна розглядати як систему комунікативних завдань, (проектування).

Види проектів:
    1. За домінантою в проекті діяльності: дослідницькі, інформаційні, творчі, ігрові, практичні, ознайомчо-орієнтовані;
    2. За предметно-змістовими напрямами: монопроекти, міжпредметні.
    3. За кількістю учасників: індивідуальні, групові, колективні, шкільні, міжнародні тощо.
    4. За термінами виконання: короткотривалі, довготривалі.
   Дослідницькі проекти виконуються за логікою та структурою наукового дослідження та використовуються в процесі науково-пошукової діяльності.
   Творчі проекти вирізняє від інших відповідне оформлення результатів.
   У рольових, ігрових проектах структура тільки намічається і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту.
    Інформаційні проекти спрямовані на збір даних про якийсь об’єкт, явище та узагальнення фактів; вони широко використовуються на семінарських заняттях.
    Практико-орієнтовані проекти відрізняє чітко визначений із самого початку результат діяльності його учасників, обов’язково орієнтований на їх соціальні інтереси. Такий проект потребує ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників з визначенням функції кожного з них, чітких висновків, тобто участі кожного в оформленні результатів кінцевого продукту. 
Основні етапи і зміст проектної роботи
    Перший етап (пошуковий): створення творчої атмосфери в студентські академічній групі, визначення теми проекту, пошук і аналіз проблеми висування гіпотези, постановка цілі, обговорення методів дослідження. Метою першого етапу роботи є  активізація інтересу кожного студента до виконання проекту. 
   Другий етап (аналітичний): передбачає погодження загальної лінії розробки проекту, формування груп, складання розгорнутого плану проекту, обговорення шляхів збору інформації, виконання розробок з проблеми. Обговорення перших результатів проекту в групі.
    Третій етап (практичний): виконання запланованих кроків.
   Четвертий етап (презентаційний): оформлення результатів, презентація проекту, його обговорення.
   П’ятий  етап (контрольний): коригування, оцінка якості проекту.


 

 

Тема  «Метод проектів у вузівському викладанні, його типи та структура»

План
1. Історичний розвиток;
2. Зміст та визначення методу проект;
3. Актуальність та значення методу проектів;
4.Основні вимоги до використання та змісту проектів;
5. Типи, види та структура проектів;
6.  Висновки.

Література:
1.Шарапова О. В. // Нові технології навчання. -  К., 2002, - с.49 – 54;
2.Сергеев И.С. Как организовать проектную деятельность учащихся: Практическое пособие для работников общеобразовательньїх учреждений. - М.: Аркти, 2004. -250с.
3.Ісаєеа Г. Метод проектів - ефективна технологія навчання // Г. Ісаєва // Підручник для Директора. - 2005. - № 9-Ю. - С. 4-10;
4.Чернилевский Д. В. //  Дидактические технологии в высшей школе. – М, - «Юнити – Дана» 2002

    1. Історичний розвиток
    Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще на початку того століття в США. Його називали також методом проблем і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж.Дьюї, а також його учнем В. X. Кілпатріком. Сучасна концепція методу проектів також ґрунтується на досвіді педагогіки російської трудової школи (Блонский П., Макаренко О.), німецької реформаторської школи (Огго В., Гаудик Г., Литц Г., Петерсон П., Кершенштайнер М., Карсен Ф., Хаазе О., Рейхвейн А.). Проектний метод із самого початку носив інтегративний характер. Педагоги різних країн, що розробляють даний метод, прагнуть перебороти дистанцію між школою й життям, теорією й практикою. Тому застосування проектного методу було предметом реформування педагогіки в різних країнах.
    Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, виходячи з його особистим інтересом саме в цьому знанні.Звідси надзвичайно важливо було показати дітям їх особисту зацікавленість у отриманих знаннях, які можуть і повинні стати в нагоді їм у житті. Для цього необхідна проблема, взята з реального життя, знайома і значима для дитини, для вирішення якої їй необхідно докласти отримані знання, нові знання, які ще потрібно буде отримати.
    Учитель може підказати джерела інформації, а може просто направити думки учнів у потрібному напрямку для самостійного пошуку .Але в результаті учні повинні самостійно і в спільних зусиллях вирішити проблему, застосувавши необхідні знання також і з різних областей, отримати реальний і відчутний результат. Таким чином, вся робота над проблемою здобуває контури проектної діяльності.
    З часом ідея методу проектів пережила певну еволюцію. Народившись з ідеї вільного виховання, в даний час вона стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти. Але суть її залишається колишньою -стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачає володіння певною сумою знань і через проектну діяльність, що передбачає вирішення цих проблем, вміння практично застосовувати отримані знання, розвиток рефлекторного. Суть рефлекторного мислення - вічний пошук фактів, їх аналіз, роздуми над їх достовірністю, логічне вибудовування фактів для пізнання нового, для знаходження виходу з сумніву, формування впевненості, заснованої на аргументовано міркуванні. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини.
    Метод проектів привернув увагу російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С.Т.Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, що намагалася активно

2. Зміст та визначення методу проектів.
    Саме слово "проект" у перекладі з латинської мови означає "кинутий уперед, задум, план" тощо.
В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. Метод проектів - це з області дидактики, приватних методик, якщо він використовується в рамках певного предмету. Метод - це дидактична категорія. Це сукупність прийомів, операцій оволодіння певною областю практичного або теоретичного знання, тієї чи іншої діяльності. Це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Тому, якщо ми говоримо про метод проектів, то маємо на увазі саме спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим або іншим чином. В основу методу проектів покладено ідею, яка складає суть поняття "проект", його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при вирішенні тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності.Щоб досягти такого результату, необхідно навчити дітей чи дорослих студентів самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення,уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
   Проектування в загальному його розумінні - це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього об'єкта чи якісно нового стану існуючого проекту прототипу передбачуваного або можливого об'єкта стану чи процесу. Проектування -особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження.
   Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів -індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізку часу. Цей метод органічно поєднується з груповими методами. Метод проектів завжди припускає рішення якоїсь проблеми.
використовувати проектні методи в практиці викладання. У Росії метод проектів одержав широке поширення після видання в 1925 році брошури В. Кильпатрик "Метод проектів: застосування цільової настанови в педагогічному процесі". В основі даної системи лежать ідеї Дьюи, Лая, Торндайка та інших американських учених.
Пізніше, вже за радянської влади ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу,але недостатньо продумано і послідовно і постановою ЦК ВКП / б / у 1931 році метод проектів був засуджений, і з тих пір до недавнього часу більше не робилося серйозних спроб відродити цей метод в шкільній практиці.Разом з тим в зарубіжній школі він активно і досить успішно розвивався. У США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччини, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Дж.Дьюї, його метод проектів знайшли широке використання і набули велику популярність в силу раціонального поєднання теоретичних знань та їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати" - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, який і приваблює багато освітні системи, які прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

3. Актуальність та значення методу проектів.
   На порозі XXI століття закономірно постає питання про нову школу, яка створила б умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини і плекала людину, здатну будувати демократичну державу.
   Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу.
На превеликий жаль, навчально-виховний процес у сучасній загальноосвітній школі спрямований здебільшого на формування інтелекту як такого, що становить визначену суму знань. Це не сприяє саморозвитку особистості, особистісному становленню індивіда. Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, не враховуються зміни, що відбуваються у розвитку сучасного школяра. Сьогодні всім відомий є факт, що учень нашої країни є більш освіченим, ніж його американський одноліток, але практично не готовий до життя у мінливому світі.
   Ось уже більше століття суспільство закріплює за школою дві основні функції: розвивальну (становлення особистості) та соціальну або адаптивну (введення дитини з допомогою навчання у розгалужену структуру соціальних ролей). Наша школа, виконуючи перше завдання, забезпечує непоганий рівень освіти, хоча і ціною навантажень всіх учасників освітнього процесу, а ось адаптивна задача вирішується неефективно. Цьому є і об'єктивні причини: зараз система освіти разом із суспільством переживає зміну системи цінностей і стилю життя всіх соціальних груп. Відсутнє не тільки соціальне замовлення на відповідний тип освіти, але й найбільш загальне уявлення про напрям його розвитку. Проте освітній процес, на відміну від виробничого, неможливо зупинити. А тому школа, навіть в умовах кризи, працює, перебудовується на ходу, не зупиняючи пошук нових форм організації навчальної діяльності, освітніх моделей і т. п.
   Перевірені практикою технології західної методичної науки використовуються нашою школою, переробляються і оформляються у вигляді нових технологій. Так, все більше вчителів у школах України цікавляться і використовують проектну діяльність учнів.
Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:
    • планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;
    • використовувати багато джерел інформації;
    • самостійно збирати і накопичувати матеріал;
    • аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;
    • приймати рішення;
    • установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним);
   • створювати "кінцевий продукт" - матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);
    • підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;
    • представляти створене перед аудиторією;
    • оцінювати себе та інших.
   Метод проектів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти).
    Метод проектів є однією з педагогічних технологій, яка відображає реалізацію особистісно зорієнтованого підходу в освіті (саме педагогічною технологією, хоча у назві технології використовується слово "метод") і сприяє формуванню уміння адаптуватися до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального суспільства.
   Означена технологія використовується для побудови процесу навчання, спрямованого на активізації діяльності учнів відповідно до їх інтересів для здобуття певних знань, відчутного теоретичного чи практичного результату. Тому при реалізації методу проектів необхідно використовувати власну зацікавленість учнів у знаннях і показувати, де отримані знання можна застосовувати у реальному житті.
   Успіх застосування методу проектів залежить від того, наскільки учні захочуть самостійно чи спільними зусиллями вирішувати проблему, застосовувати необхідні знання, отримувати реальний і відчутний результат.
Метод проектів дозволяє розвивати пізнавальні інтереси учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Він завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, парну, групову) протягом визначеного часу. Вирішення проблеми методом проектів передбачає, з одного боку, використання сукупності різноманітних засобів навчання, а з іншого, необхідність інтегрування знань і умінь з різних сфер науки, техніки, культури тощо. Результати виконаних проектів мають бути відчутними: теоретична проблема вимагає конкретного її вирішення, практична - конкретного результату, готового для впровадження. Тому метод проектів сприяє створенню соціально значущих ситуацій, а згідно з концепцією Л. Виготського, психологічний розвиток дитини визначається соціальною ситуацією, тобто її статусом у суспільстві, системою взаємовідносин із дорослими і ровесниками. При цьому соціальна ситуація розвитку не створюється ззовні, а складається в процесі живого спілкування між дитиною та її оточенням.
   Метод проектів містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних, творчих за самою своєю сутністю підходів, сприяє творчому розвитку учнів, використанню ними певних навчально-пізнавальних прийомів, які в результаті самостійних дій дозволяють вирішувати ту чи іншу проблему.
   Метод проектів дозволяє формувати особистісні якості, які розвиваються лише в
діяльності і не можуть бути засвоєні вербально. В ході роботи над проектом діти набувають досвід індивідуальної самостійної діяльності. 
     Метод проектів:
     - стимулює учнів до розв'язання проблем, які мають на увазі володіння деякою сумою знань;
     - розвиває критичне мислення;
   - учні набувають навички роботи з інформацією (відбирають потрібну інформацію, аналізують її, систематизують);
    - вчаться вирішувати пізнавальні, творчі завдання в співробітництві, при цьому виконують різні соціальні ролі.
  З усього різноманіття педагогічних технологій гуманістичної спрямованості особливої уваги заслуговують ті, що можуть досить органічно і легко бути інтегровані у традиційне навчання, тому що розвиток освіти має йти еволюційним шляхом і кожне нововведення повинне бути ретельно підготовлене і передбачає, перш за все, його усвідомлення й освоєння вчителями.

     4. Основні вимоги до використання та змісту проектів
   1. Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми / задачі, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її рішення (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу; створення серії репортажів з різних кінців земної кулі по одній проблемі;проблема впливу кислотних дощів на навколишнє середовище, тощо).
  2.Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, фактори, що впливають на цей стан, тенденції, що простежуються у розвитку даної проблемщспільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу в різних місцевостях, план заходів, пр.);
  3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
  4. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).
  5. Використання дослідницьких методів, що передбачають певну послідовність дій:
    Необхідно організувати роботу таким чином, щоб учні навчалися:
    • визначати основні і поточні (проміжні) мету і завдання;
    • шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні;
    • здійснювати і аргументувати вибір;
    • передбачати наслідки вибору;
    • діяти самостійно (без підказки);
    • порівнювати отриманий результат з тим, що потребується;
    • об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування. Параметри зовнішньої оцінки проекту:
    • значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність тематики дослідження;
    • коректність використання методів дослідження та обробки отриманих результатів;
    • активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей;
    • колективний характер прийнятих рішень;
    • характер піклування і взаємодопомоги між учасниками проекту;
    • необхідна і достатня глибина занурення у проблему, використання знань з інших галузей;
    • доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки;
    • естетика оформлення результатів проекту;
    • уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і доказовість відповідей кожного члена групи.
   Вимоги до структурування проекту:
    • починати завжди необхідно з вибору теми проекту, його типу, а також
кількості учасників;
учителю необхідно продумати можливі варіанти проблем, доцільні для дослідження у межах визначеної тематики;
  • проблеми висуваються учнями за участю вчителя (запитання, ситуації, що сприяють визначенню проблеми);
   • важливим моментом є розподіл задач по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень;
  • здійснюється самостійна робота учасників проекту щодо вирішення індивідуальних чи групових дослідницьких, творчих задач (на уроках, заняттях, наукових товариствах);
   • необхідним етапом виконання проектів є їхній захист;
  • завершується робота колективним обговоренням, експертизою, оголошенням результатів зовнішньої оцінки, формулюванням висновків.
   Досвід свідчить, що найскладніше самостійно розподіляти обов'язки. Важливо зазначити, що тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.
    Ознаки проектного методу:
1. оріентованість на дію;
2. робота в команді;
3. самоорганізація студентів;
4. ситуативна спрямованість, співвідносність з реальним життям;
5. цілісність;
5. орієнтованість на прдукт;
6. міжпредметні зв’язки;
Фази проекту:
1. ініціювання – винайдення ідеї для проекту;
2. початок проекту;
3. проведення проекту;
4. презентація результатів проекту;
5. оцінка (рефлекція) проректу.

    5. Типи, види та структура проектів
  Для типології проектів пропонуються наступні типологічні ознаки:
1. Домінуюча в проекті діяльність: дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна (практико-орієнтована), ознайомчо-орієнтовна, пр.(дослідницький проект, ігровий, практично-орієнтований, творчий);
2. Предметно-змістовна область: моно проект (в рамках однієї галузі знання); міжпредметних проект.
3.Характер координації проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований (неявний, що імітує учасника проекту, характерно для телекомунікаційних проектів).
4. Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу).
5.Кількість учасників проекту.
6. Тривалість проекту.
    За змістом розрізняють такі види проектів:
• навчальні (предметні й міжпредметні);
• інформаційні;
• прикладні;
• рольові та ігрові;
дослідницькі;
• телекомунікаційні;
• соціальні;
• соціально-педагогічні.
     Дослідницький проект за змістом може бути:
• монопредметним (виконується на матеріалі одного предмета;
• міжпредметним (інтегрується суміжна тематика декількох предметів,
наприклад географія, історія, іноземна мова, інформатика);
• підсумковим, коли за результатами його виконання оцінюється засвоєння учнями певного навчального матеріалу;
• поточним, коли на самоосвіту і практичну діяльність виноситься із навчального курсу лише частина змісту навчання.
   Дослідницькі проекти виконуються за логікою і структурою наукового дослідження. Творчі проекти відрізняє від інших відповідне оформлення результатів: такі проекти не мають детальної структури спільної діяльності учасників, вона тільки намічається, а згодом розвивається, підкоряючись вимогам кінцевого результату, логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту.
   У рольових, ігрових проектах структура також тільки намічається і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, які імітують соціальні, ділові відносини, що ускладнюються тими ситуаціями, які вигадують учасники проекту. Ступінь творчості тут дуже високий, але провідним видом залишається рольова чи ігрова діяльність.
   Інформаційні проекти спрямовані на збір даних про якийсь об'єкт або явище, вони передбачають ознайомлення учасників з інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти часто інтегруються в дослідницькі і стають їх органічною частиною, модулем.
Практичні (практико зорієнтовані) проекти відрізняє чітко визначений із самого початку результат діяльності його учасників, який враховує їхні соціальні інтереси. Такий проект потребує ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чітких висновків, участі в оформленні результатів кінцевого продукту.
    За кількістю учасників можна виділити такі проекти:
   • особистісні (одноосібні або за участю двох партнерів, які знаходяться в різних школах, регіонах, країнах);
   • парні (між парами учасників);
   • групові (між групами учасників).
За тривалістю виконання проекти можуть бути:
  • короткостроковими (для вирішення невеликої проблеми або частини більш складної проблеми), які можуть бути розроблені на декількох уроках за програмою одного предмета чи як міждисциплінарні;
  • середньої тривалості (від тижня до місяця);
  • довгостроковими (від місяця до декількох місяців).
   Реалізація методу проектів та дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної дослідницької діяльності своїх учнів.Змінюється і психологічний клімат у класі, тому що вчителю доводиться переорієнтувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.
   Окремо слід сказати про необхідність організації зовнішнього оцінювання проектів, оскільки тільки таким чином можна відслідковувати їх ефективність, збої, необхідність своєчасної коригування.Характер цієї оцінки у великій мірі залежить як від типу проекту, так і від теми проекти (його змісту), умов проведення .Якщо це дослідницький проект, то він з неминучістю включає етапність проведення, причому успіх всього проекту багато в чому залежить від правильно організованої роботи на окремих етапах.
   Слід зупинитися і на загальних підходах до структурування проекту:
  1. Починати слід завжди з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників.
Далі вчителеві необхідно продумати можливі варіанти проблем, які важливо досліджувати в рамках наміченої тематики.Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації, що сприяють визначенню проблем відеоряд з тією ж метою, тощо). Тут доречна "мозкова атака" з наступним колективним обговоренням.
  2.Розподіл задач по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.
  3. Самостійна робота учасників проекту зі своїм індивідуальним або груповим дослідним, творчим завданням.
  4.Проміжні обговорення отриманих даних у групах (на уроках чи на заняттях у науковому товаристві, в груповій роботі в бібліотеці, музичній бібліотеці, пр.).
  5. Захист проектів, опонування.
  6. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішньої оцінки, висновки.
  7. Висновок
   Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці, але сьогодні  він вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.
Впровадження методу проектів - це важка, але цікава робота. Для досягнення результатів потрібна значна кількість часу, а також серйозна самостійна робота кожного члена колективу.
Необхідність застосування цього методу зумовлена тим, що сьогоднішня освіта є сучасником процесу зародження нового світового простору. Ті, хто розпочав застосування цього методу, вважають його однією із складових освітньої політики майбутнього, тому що передбачає глобальну освіту особистості й глибоке педагогічне оновлення.
   Метод проектів має свою структуру, типи, види, ознаки, а також: вимоги до структурування, вимоги до викладачів та вимоги до організації самого проекту.
   Він  досить позетивно впливає на пізнавальну і розвивальну діяльність дитини, а також активізує іі емоційний стан.
   Аналіз досліджень у навчальному процесі низки країн світу свідчить, що методологія методу проектів стає домінуючою.