Шановні колеги!
Запрошую Вас взяти участь в обговоренні актуального питання нашого сучасного життя щодо впливу розлучення батьків на особистість дитини.
Розлучення – це подвійна психотравматична подія у житті дитини, що являє собою динаміку негативних явищ: напружена психологічна атмосфера у сім’ї внаслідок дестабілізації емоційних стосунків між подружжям, дисгармонійні батьківсько-дитячі взаємини після розлучення. Для дитини, яка пережила розлучення батьків, притаманними є: тривожність (стурбованість); боязкість (беззахисність, підвищене відчуття небезпеки); невпевненість у собі (недооцінювання себе, схильність до почуття провини, емоційна вразливість, надмірна залежність, відчуття «не такий, як усі»); збільшений рівень депресивних (сум, пригніченість) та астенічних (зниження працездатності психічних процесів: уваги, пам’яті, мислення) проявів; порушення поведінки (агресивність, неслухняність); вегетативні розлади (психосоматичні захворювання); порушення сну. Розлучення батьків зумовлює появу деструктивних почуттів (провини, невпевненості у собі, тривожності, боязкості), які діти переживають впродовж тривалого часу після руйнування цілісності сім’ї.
Як Ви вважаєте, чи варто батькам зберегти шлюб заради дитини? Як збереженню шлюбу може посприяти суспільство?
З повагою Руденко І.М.